Вчені, вивчаючи масштабний конфлікт між колись дружніми групами шимпанзе у Центральній Африці, прагнуть з'ясувати, чи можуть ці події допомогти пояснити причини людських воєн.

Ідеться про найбільшу у світі спільноту шимпанзе – групу Нгого, що мешкає в Національному парку Кібале. За даними дослідників, унаслідок тривалого протистояння загинули щонайменше сім дорослих самців і 17 дитинчат. Конфлікт розгорнувся на території близько 16 кілометрів.

Науковці з Єльського університету припускають, що поштовхом до ескалації стали незалежні смерті кількох ключових самців-лідерів. Це призвело до розколу великої патріархальної групи зі 160 особин на дві ворогуючі фракції. Приматологиня Юлія Бедеску зізналася, що дослідників вразило, як тварини, які ще недавно мали тісні соціальні зв'язки, за кілька років перетворилися на смертельних ворогів.

Це дослідження, що тривало десятиліттями, ґрунтується на даних GPS-спостережень, аналізі соціальних зв'язків протягом 24 років та демографічній інформації за три десятиліття.

Вчені виокремили три етапи розвитку конфлікту: поступовий перехід від згуртованості до розколу, період взаємного уникання між групами та подальшу фазу відкритого насильства. Починаючи з 2015 року, одна з груп здійснила щонайменше 24 напади на колишніх союзників, убиваючи самців і дитинчат.

За словами дослідника Аарона Сандела з Техаського університету в Остіні, ці спостереження можуть допомогти краще зрозуміти природу людських конфліктів. Водночас він застерігає від прямого порівняння з громадянською війною, хоча визнає, що поляризація та колективне насильство серед шимпанзе можуть дати важливі підказки щодо поведінки людей.

Висновки дослідження свідчать, що зміни у взаєминах усередині спільноти – навіть без мовних, культурних чи ідеологічних факторів – здатні призвести до розколу та насильства. Це особливо важливо в контексті дискусій про природу людських воєн, які тривають уже понад 10 тисяч років. Частина науковців вважає війни суто результатом обставин, інші ж говорять про глибинні еволюційні передумови.

Нове дослідження не дає остаточної відповіді, але ставить під сумнів поширену думку, що головною причиною конфліктів є культурні чи ідентичні відмінності. Якщо навіть у шимпанзе без мови та ідеології соціальні зв'язки самі по собі можуть призводити до поляризації і насильства, то для людей ці чинники можуть бути лише другорядними. Водночас, як зазначає Сандел, це означає, що людство потенційно здатне краще контролювати й зменшувати конфлікти у власному суспільстві.

Це дослідження продовжує багаторічні спостереження за поведінкою шимпанзе та перегукується з іншим відомим випадком – так званою війною шимпанзе в Гомбе, яку у 1970-х роках зафіксувала відома приматологиня Джейн Гудолл. Той конфлікт у Національному парку Гомбе тривав близько чотирьох років і супроводжувався вбивствами та захопленням територій, хоча зрештою завершився возз'єднанням груп.

Одна з відмінностей полягає в тому, що в Гомбе люди могли частково вплинути на поведінку тварин, зокрема підгодовуючи їх. У випадку Нгого такого втручання не було, хоча вплив людського фактору на події в Танзанії досі залишається предметом дискусій.

Як зазначила приматологиня Енн П'юзі, яка працювала разом із Гудолл, у новому дослідженні є тривожно знайомі риси: руйнування соціальних зв'язків і виникнення ворожнечі там, де її раніше не було. Це, за її словами, виглядає "неприємно знайомо" – і водночас змушує по-новому подивитися на природу конфліктів, як у тварин, так і серед людей.

Для Ecosvitarh.org